1. Орфографічний словник української мови

ціпура

ціпу́ра

іменник жіночого роду

ціпок

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ціпура — див. палиця Словник синонімів Вусика
  2. ціпура — ЦІПУ́РА, и, ч. Збільш. до ціпо́к 2. З кущів коло кринички з'явилася величезна, вся в чорному баберя [бабера], з сучкуватим ціпурою в руках (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  3. ціпура — -и, ч. Збільш. до ціпок 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ціпура — ЦІПУ́РА, и, ч. Збільш. до ціпо́к 2. З кущів коло кринички з’явилася величезна, вся в чорному баберя [бабера], з сучкуватим ціпурою в руках (Загреб., Диво, 1968, 438). Словник української мови в 11 томах
  5. ціпура — Ціпура, -ри ж. 1) Большая палка. Сим. 226. Як між собою заведуться, то я й ціпуру покажу: ось я, кажу, вас помирю! ЗОЮР. І. 66. Добре разів кільки потяг ціпурою. Ном. № 11926. см. ціпуга. 2) ув. отъ 1 ціп. Словник української мови Грінченка