1. Орфографічний словник української мови

чабанчук

чабанчу́к

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чабанчук — див. пастух Словник синонімів Вусика
  2. чабанчук — ЧАБАНЧУ́К, а́, ч., розм. Недорослий помічник чабана; підпасок. Кине йому Софія семигривеника... – Іди тепер до отари... Там будь. – І йшов! Добрі тоді були чабанчуки, слухняні! (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  3. чабанчук — -а, ч., розм. Помічник чабана; підпасок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чабанчук — ПІДПА́СОК (помічник пастуха), ПІДПА́СИЧ, ПІДПА́САЧ рідше, ЧАБАНЧУ́К розм. Ось уже два роки вона пасе колгоспівську худобу, командує хлопчаками-підпасками (М. Зарудний); Замекали вівці, заляскали байбарами підпасичі, розлучаючи по дворах (А. Словник синонімів української мови
  5. чабанчук — ЧАБАНЧУ́К, а́, ч., розм. Помічник чабана; підпасок. Кине йому Софія семигривеника…— Іди тепер до отари… Там будь.— Ійшов! Добрі тоді були чабанчуки, слухняні! (Гончар, І, 1959, 183). Словник української мови в 11 томах
  6. чабанчук — Чабанчук, -ка м. Пастушокъ, младшій пастухъ овецъ. Словник української мови Грінченка