1. Орфографічний словник української мови

черчик

че́рчик 1

іменник чоловічого роду, істота

монах

розм., рідко

че́рчик 2

іменник чоловічого роду

рослина

розм., рідко

че́рчик 3

іменник чоловічого роду, істота

комаха

розм., рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. черчик — ЧЕ́РЧИК, а, ч., заст., розм. 1. Зменш. до черне́ць; ченчик. Галанбег ось на рундук виходить Поглядіти, хто так дивно грає. Коли бачить – черчик подорожній (І. Франко); То не жінка – чистий ангел .. Словник української мови у 20 томах
  2. черчик — -а, ч., заст. Чепчик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. черчик — ЧЕРНЕ́ЦЬ (член релігійної громади, який прийняв постриг), МОНА́Х, ЧЕ́НЧИК розм., ЧЕ́РЧИК (ЧИ́РЧИК) розм., КАПТУ́РНИК розм., ЗАКО́ННИК заст., ЧОРНОРИ́ЗЕЦЬ заст., ЧОРНОРИ́ЗНИК заст., ЧОРНОРЯ́СНИК заст. Словник синонімів української мови
  4. черчик — ЧЕ́РЧИК, а, ч., заст. Ченчик. Галанбег ось на рундук виходить Поглядіти, хто так дивно грає. Коли бачить — черчик подорожній (Фр., XII, 1953, 323); То не жінка — чистий ангел.. Словник української мови в 11 томах
  5. черчик — Черчик, -ка м. 1) ум. отъ чернець = ченчик. Ой ти, сестро, здорова будь, а я іду в божу путь черчиків шукати, гріхів сповідати. Чуб. V. 921. 2) ум. отъ черець 3) = червець 5. Ой спала під черчиком зелененьким. Чуб. III. 203. 4) Рыба Phoxinus rivularis. Вх. Пч. II. 20. 5) = червець 4. Маркев. 141. Словник української мови Грінченка