1. Орфографічний словник української мови

чудило

чуди́ло

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудило — див. дивак; жартівник Словник синонімів Вусика
  2. чудило — див. чудак Словник чужослів Павло Штепа
  3. чудило — ЧУДИ́ЛО, а, ч., розм. Те саме, що дива́к. Мій товариш таки чудило був: усе щось зморозить (Г. Хоткевич); – Давай вип'ємо, хоч, може, це й не зовсім гарно – пити за дівчину. – Чудило! Що ж тут поганого? (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  4. чудило — -а, ч., розм. Те саме, що дивак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чудило — ДИВА́К (той, хто викликає здивування своєю поведінкою, вчинками), ЧУДА́К, ОРИГІНА́Л розм., ЧУДА́Р розм., ЧУДИ́ЛО розм., ЧУДІ́Й розм., ЧУДОДІ́Й розм., ХИМЕ́РНИК розм., ХИМЕ́РА розм., ПРОЯ́ВА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ЕКСЦЕ́НТРИК заст. Словник синонімів української мови
  6. чудило — ЧУДИ́ЛО, а, ч., розм. Те саме, що дива́к. Мій товариш таки чудило був: усе щось зморозить (Хотк., І, 1966, 165); — Давай вип’ємо, хоч, може, це й не зовсім гарно — пити за дівчину.— Чудило! Що ж тут поганого? (Загреб., Спека, 1961, 213). Словник української мови в 11 томах