1. Орфографічний словник української мови

чужанина

чужани́на

іменник жіночого роду, істота

чужа людина

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чужанина — див. чужий Словник синонімів Вусика
  2. чужанина — ЧУЖАНИ́НА, и, ж. і ч., розм., рідко Чужа, нерідна людина. Бути чужаниною. Словник української мови у 20 томах
  3. чужанина — -и, ч. і ж., нар.-поет. Чужа, нерідна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чужанина — Чужанина, -ни об. Чужакъ, не родственникъ. АД. І. 332. У тій часті (кораблів) потопає два брати рідненьких, як голубоньки сивенькі. Помеждо ними третій чужа чужанина. АД. І. 197. Сусідо, сусідо, молода челядино, та чужая чужанино, прийми мене до смерти жити. КС. 1884. І. 32. Словник української мови Грінченка