штурмуючий
штурму́ючий 1
дієприкметник
від: штурмувати
штурму́ючий 2
іменник чоловічого роду, істота
учасник штурму
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- штурмуючий — ШТУРМУ́ЮЧИЙ, а, е. Який штурмує що-небудь; // у знач. ім. штурму́ючий, чого, ч. Той, хто штурмує що-небудь. Черниш переносив вогонь через голови штурмуючих усе вглиб і вглиб, немов старанно вимощував, бракував своїм вогнем дорогу батальйонові вперед (О. Словник української мови у 20 томах
- штурмуючий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до штурмувати. 2》 у знач. ім. штурмуючий, -чого, ч. Той, хто штурмує що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- штурмуючий — ШТУРМУ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до штурмува́ти. 2. у знач. ім. штурму́ючий, чого, ч. Той, хто штурмує що-небудь. Черниш переносив вогонь через голови штурмуючих усе вглиб і вглиб, немов старанно вимощував, бракував своїм вогнем дорогу батальйонові вперед (Гончар, III, 1959, 242). Словник української мови в 11 томах