1. Орфографічний словник української мови

щебетун

щебету́н 1

іменник чоловічого роду, істота

птах

розм.

щебету́н 2

іменник чоловічого роду, істота

про людину

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щебетун — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  2. щебетун — ЩЕБЕТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Птах, який постійно, невпинно щебече. 2. перен. Той, хто швидко, жваво говорить, розмовляє (про людину). Словник української мови у 20 томах
  3. щебетун — -а, ч., розм. 1》 Птах, який постійно, невпинно щебече. 2》 перен. Той, хто швидко, жваво говорить, розмовляє (про людину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. щебетун — БАЛАКУ́Н розм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Н розм., ЛЕПЕТУ́Н розм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше, ЛЕПЕ́ТЯ діал.; БАЛЯНДРА́СНИК розм., БАЛАГУ́Р розм. рідше (той, хто любить багато говорити, пересипаючи мову жартами); ТОРОХТІ́Й розм. Словник синонімів української мови
  5. щебетун — ЩЕБЕТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Птах, який постійно, невпинно щебече. 2. перен. Той, хто швидко, жваво говорить, розмовляє (про людину). Словник української мови в 11 томах
  6. щебетун — Щебетун, -на м. 1) Щебечущій. 2) Говорунъ. Словник української мови Грінченка