юка

ю́ка

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юка — -и, ж. 1》 Південна вічнозелена деревна рослина родини лілійних з довгим колючим листям і жовтувато-білими квітками. 2》 Волокна цієї рослини, з яких виготовляють канати, рогожі тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. юка — Ю́КА, и, ж. 1. Південна вічнозелена деревна рослина родини лілійних з довгим колючим листям і жовтувато-білими квітками; вирощується як декоративна. – Стережіться, докторе, оцієї юки!... Словник української мови у 20 томах
  3. юка — Пута Словник застарілих та маловживаних слів
  4. юка — ю́ка (ісп. yuca, з індіан.) рід вічнозелених рослин родини лілійних. Більшість – деревні рослини. Поширені переважно в Центральній і Південній Америці. З Ю. виготовляють мотузки, рибальські снасті тощо. Культивують як декоративну рослину. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. юка — Рослина родини лілійних, поширена в Пн. і Пд. Америці; бл. 30 видів; шаблеподібні листки (довж. до 1 м) зібрані на верхівці пагона; квітки білі або фіолетові, в пишних суцвіттях; в Україні ю. як декоративну рослину вирощують на пд. узбережжі Криму. Універсальний словник-енциклопедія
  6. юка — Ю́КА, и, ж. 1. Південна вічнозелена деревна рослина родини лілійних з довгим колючим листям і жовтувато-білими квітками; вирощується як декоративна. — Стережіться, докторе, оцієї юки!... Словник української мови в 11 томах