1. Орфографічний словник української мови

ґирлиґа

ґирли́ґа

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ґирлиґа — [ґиерлиґа] = ґерлиґа -ґие, д. і м. -из'і Орфоепічний словник української мови
  2. ґирлиґа — ҐИРЛИ́ҐА, рідше ҐЕРЛИ́ҐА, и, ж. Ціпок, перев. загнутий на кінці, яким користуються пастухи, старі люди і т. ін. Похиливсь він на ґирлиґу Та й говоре [говорить]: – Я тут пан! Степ мій – царство (Я. Словник української мови у 20 томах
  3. ґирлиґа — рідко ґерлиґа, -и, ж. Ціпок, часто загнутий на кінці, яким користуються пастухи, старі люди і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ґирлиґа — ПА́ЛИЦЯ (опора при ходінні), ЦІПО́К, ПА́ЛКА, КИЙ, КИЙО́К, ПАТЕРИ́ЦЯ, ПО́СОХ (довга, перев. як ознака статечності); ТРОСТИ́НА (тонка, спеціально оброблена); КОВІ́НЬКА, КО́СТУР, КАРЛЮ́ЧКА, КЛЮ́КА діал. Словник синонімів української мови
  5. ґирлиґа — Ґирли́ґа, -ґи, -зі; -ли́ґи, -ли́ґ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ґирлиґа — Ґирлиґа, -ґи ж. Длинная съ клюкой палка овечьяго пастуха. Вистоїть чабан сердега всю ніч, обпершись на ґирлиґу. О. 1862. Словник української мови Грінченка