1. Фразеологічний словник української мови

вибрикувати

вибри́кувати го́пки, прост. Дуже радіти. — Скільки оці (штани)? Два, кажете? А півтора? — Півтора то й півтора... Хай вибрикує ваш хлопчик гопки! (О. Ільченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибрикувати — вибри́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вибрикувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Раз у раз брикати, стрибати, відкидаючи задні ноги (про копитних тварин). || Раз у раз грайливо стрибати (про людей). 2》 перен., фам. Пустувати, поводити себе легковажно, мати раптові примхи. || Почувати себе добре, бадьоро. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибрикувати — ВИБРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Раз у раз брикати, стрибати, відкидаючи задні ноги (про копитних тварин). Козенята .. вибрикували на довгих тонких ніжках (О. Донченко); – Нічого, він [кінь] попасеться, вб'ється в тіло та ще й як вибрикуватиме!... Словник української мови у 20 томах
  4. вибрикувати — див. пустувати; танцювати Словник синонімів Вусика
  5. вибрикувати — БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. вибрикувати — Вибри́кувати, -кую, -куєш, -кує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вибрикувати — ВИБРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Раз у раз брикати, стрибати, відкидаючи задні ноги (про копитних тварин). Козенята.. вибрикували на довгих тонких ніжках (Донч., IV, 1957, 87); — Нічого, він [кінь] попасеться, вб’ється в тіло та ще й як вибрикуватиме!... Словник української мови в 11 томах
  8. вибрикувати — Вибрикувати, -кую, -єш гл. 1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води. Грин. I. 253. 2) Рѣзвиться, шалить (о дѣтяхъ). Щоб наші діти так вибрикували. Ном. № 11620. Словник української мови Грінченка