виварити
вари́ти (вива́рювати) / ви́варити во́ду з кого, рідше кому. Знущатися з кого-небудь, показуючи свої примхи, вередуючи перед ким-небудь, висуваючи надмірні вимоги або прискіпуючись до когось. — Підпара варив з челяді воду (М. Коцюбинський); — Буде того, що над нашими дідами та батьками знущалися (пани) та з нас воду виварювали... (Панас Мирний); (Сидір Свиридович:) А чи пам’ятаєш, як я тупцяв кругом тебе. Я до неї і звідтіль, і звідсіль, а вона тільки, було, спідню губу копилить. (Євдокія Корніївна:) Що копилила, то копилила, бо знала навіщо. А правда, я тоді таки добре виварила тобі воду, аж був мокрий (І. Нечуй-Левицький); За день роботи на городі пані Тереза так виварила з неї воду, що ледве волочила (Глафіра) ноги (С. Чорнобривець). повива́рювати во́ду (тривалий час). — Грицьку, Бога ти побійся! — крізь сльози почала вона. — Ще трохи знущався ти з нас за життя покійного? Ще мало повиварював води, як жили у тебе? (Панас Мирний). поповари́ти ю́шку (тривалий час). Дід знову забалакав, наче сам до себе: — Ще мало людей забили, на той світ позагонили?.. А з живих — трохи юшки поповарили? (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- виварити — ви́варити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- виварити — див. виварювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виварити — ВИ́ВАРИТИ див. вива́рювати. Словник української мови у 20 томах
- виварити — ВИ́ВАРИТИ див. вива́рювати. Словник української мови в 11 томах
- виварити — Ви́варити, -ся см. виварювати, -ся. Словник української мови Грінченка