1. Фразеологічний словник української мови

виголити

голи́ти / ви́голити лоб (ло́ба, чу́ба, чупри́ну і т. ін.), іст. Забирати в солдати (до 1874 р. призваним у царську армію виголювали передню частину голови). Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Т. Шевченко); Ой привезли до прийому Чуприни голити (Т. Шевченко); (Тетяна:) Адже і ти мужиком був, поки тобі лоба не виголили та мундира не натягли на плечі (І. Котляревський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виголити — ви́голити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виголити — див. виголювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виголити — ВИ́ГОЛИТИ див. виго́лювати. Словник української мови у 20 томах
  4. виголити — ГОЛИ́ТИ (зрізувати волосся, перев. бритвою), БРИ́ТИ, ВИГО́ЛЮВАТИ, ЗГО́ЛЮВАТИ, ОБГО́ЛЮВАТИ, ОБГОЛЯ́ТИ, ЗБРИВА́ТИ, ОББРИВА́ТИ. — Док.: поголи́ти, побри́ти, ви́голити, зголи́ти, обголи́ти, збри́ти, оббри́ти. Словник синонімів української мови
  5. виголити — ВИ́ГОЛИТИ див. виго́лювати. Словник української мови в 11 томах
  6. виголити — Ви́голити, -ся см. виголювати, -ся. Словник української мови Грінченка