викурити
не ви́курити і ла́даном (сі́ркою) кого. Ніяк не можна вигнати кого-небудь звідкись. — Та часом і свій брат, запорожець, як було вбереться в хату, то й ладаном не викуриш (Панас Мирний); // Ніяк не можна змусити поступитися чим-небудь. Найздоровіші та найспритніші захоплювали верхні полиці і їх звідтіля вже, мабуть, не викурив би й сіркою (Ю. Збанацький).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викурити — ви́курити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- викурити — див. викурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викурити — ВИ́КУРИТИ див. вику́рювати. Словник української мови у 20 томах
- викурити — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- викурити — Ви́курити; -рю, -риш, -рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- викурити — ВИ́КУРИТИ див. вику́рювати. Словник української мови в 11 томах
- викурити — Ви́курити см. викурювати. Словник української мови Грінченка