витягувати

ви́тягти (ви́тягнути) / витяга́ти (витя́гувати) з боло́та (з багна́, з калю́жі, з грязю́ки і т. ін.) кого. Допомогти кому-небудь вийти з принизливого становища або позбутися злиднів. Не заприміть її Олександра, може б, вона і досі у своїх дрантях завита ходила. Він витяг її з калюжі! (Панас Мирний); — Я, дурна, жалувала, що нею всі нехтували,— так їй і треба було, пройдисвітці! Я ж її за вуха з грязі витягла, в люди вивела! (Леся Українка); Так ось знайте, що .. я отим самим “лібералізмом” витягнув Горецького з болота (М. Ю. Тарновський); // Допомогти кому-небудь позбутися непристойного товариства, середовища, вийти з-під його впливу. Щаслива і я. І горда. Адже це я тебе відвоювала в тієї нечисті, адже це я витягла тебе з того бруду, в якому ти погрузав (В. Речмедін).

ви́тягти (ви́тягнути, простягти́, простягну́ти, протягну́ти) / витяга́ти (витя́гувати, простяга́ти) но́ги, фам. Померти (про людину). Всі пішли, а його (Зарубу) покинули. Ще, чого доброго, колись отак і ноги витягне. Усі розійдуться, серце здушить спазма, почнеться знову приступ, і край (В. Кучер); Он у людей комори тріщать, стільки того добра понабирали, а ти, старий дурню, до жнив ноги витягнеш (А. Іщук); Занедужала небога та й вмерла. За нею вслід і батько наш ноги простяг (М. Старицький); — Ген скільки дурних, що тягнуться, тягнуться, піт їм очі заливає, вони його злизують, а потім — бац — простягнув ноги, нічого вже йому не треба, все зосталось (Є. Гуцало); Подекуди вже й ноги витягують з голоду (Ю. Збанацький); // Здохнути (про тварину). Ґазда так узлостився, що вхопив кіл та тєкнув (ударив) ним свиню по голові, що вона покрутилася, повертілася та витягла ноги (Г. Хоткевич); Так в один з днів стало відомо, що кінь Якова Степановича до того зледащів, що витягнув біля озера ноги (Ю. Збанацький); — От що, небоже, їдь ти, мабуть, у Новосельці.. Візьмеш моїх пару коней, бо і їм тут не солодко. Того й дивись, що ноги протягнуть (С. Добровольський). ви́простати ні́жки. До вечора й ніжки випростав (півень) (Сл. Б. Грінченка).

витя́гувати (тягти́, тягну́ти) / ви́тягти за ву́ха кого. Всіляко допомагати кому-небудь, сприяти в чомусь. Не раз витягував (Віталик) Тоню за вуха по фізиці та математиці. Навдивовижу тямковитий хлопець (О. Гончар).

тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) (оста́нні (усі́)) жи́ли. 1. з кого. Тяжко експлуатувати кого-небудь. Зарилися (живоглоти) в добрі, як свиня в багні, та й тягнуть з людей жили! (О. Ковінька); Ми в сонячній журбі віки на вас робили, з крові й кісток своїх складали вам двірці, з глузливим реготом тягли з нас .. жили ви, паралітики, життя мерці! (В. Сосюра); // Вимотувати, вимучувати когось важкою, обтяжливою роботою. Проклятий рудий пес Никифор, тіун боярський, висмоктує кров, жили витягає (А. Хижняк); — Так що ти, чоловіче, .. жил не витягуй! — глянув у далечінь, мовби там, за вікном, стояв пан (М. Стельмах). 2. з кого—чого. Забирати у когось усі кошти. Гульбища потребували грошей, дозорці тягли жили з посполитих, а вони щодень більше повставали проти своїх душманів і тікали світ за очі (П. Панч); Останні жили тягне вже з хати ця школа. Але, може, скоро закінчить (дочка) цю семінарію та й піде на свій хліб, учительський (П. Козланюк).