1. Фразеологічний словник української мови

влітати

леті́ти / полеті́ти сторчака́ (сторч, сторч голово́ю і т. ін.), ірон. 1. до кого—чого, куди. Дуже швидко бігти, йти (перев. нічого навкруги не помічаючи); мчати, поспішати. Сторчака летів додому (П. Куліш). Сторч головою лечу до хатини.. і, розпашілий, зупиняюсь на порозі (М. Стельмах). вліта́ти сторч голово́ю. Беру листа і вже сторч головою.. влітаю в хату (М. Стельмах). 2. Падати. — Геть мені з очей, бо матимеш таку виправу, що через поріг сторчака летітимеш (М. Стельмах); Він перекидався, орав носом сніг, летів сторч (І. Сенченко); Наткнувся (чоловік) на Івася,.. поточився і сторчака полетів через хлопця (Панас Мирний); Хуліган не дав Любчику відповісти, шарпонув його і так штовхнув, що той полетів сторчака (А. Хижняк).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. влітати — вліта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. влітати — (улітати), -аю, -аєш, недок., влетіти (улетіти), влечу, влетиш, док. 1》 Летячи, проникати, потрапляти всередину чого-небудь. 2》 перен., розм. Швидко входити, вбігати, в'їжджати куди-небудь. 3》 безос., кому, перен., розм. Діставатися комусь (за поганий учинок і т. ін.). 4》 перен., розм. Програти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. влітати — ВЛІТА́ТИ (УЛІТА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЛЕТІ́ТИ (УЛЕТІ́ТИ), влечу́, влети́ш, док. 1. Летячи, проникати, потрапляти в середину чого-небудь. Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна й кружляли з лопотінням навколо лампи (О. Словник української мови у 20 томах
  4. влітати — див. бігти Словник синонімів Вусика
  5. влітати — ВБІГА́ТИ (УБІГА́ТИ) (біжучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАБІГА́ТИ, ВЛІТА́ТИ розм. — Док.: вбі́гти (убі́гти), забі́гти, влеті́ти, вшеле́патися (ушеле́патися) фам. Уляна вбігає в кам'яницю (М. Словник синонімів української мови
  6. влітати — Вліта́ти, -та́ю, -та́єш; влеті́ти, влечу́, влети́ш, -ти́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. влітати — ВЛІТА́ТИ (УЛІТА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЛЕТІ́ТИ (УЛЕТІ́ТИ), влечу́, влети́ш, док. 1. Летячи, проникати, потрапляти в середину чого-небудь. Не боячись ні апаратури, ні людини, ластівки.. Словник української мови в 11 томах