1. Фразеологічний словник української мови

відважити

відва́жити / відва́жувати бе́беха (стусана́) кому. Ударити кого-небудь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? (Сл. Б. Грінченка); Корж методично відважував йому замашні стусани (З. Тулуб).

відва́жити со́лі (до́бре). Відповісти грубо, образливо, уїдливо. А Черевань: — Здається, Сомко налаяв Іванця свинею, чи що? — Не свинею, а собакою, да .. ще не на самоті... — Га-га-га! — засміявся Черевань.— Одважив солі добре! — каже Божий Чоловік,— да зробив негаразд (П. Куліш).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відважити — відва́жити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відважити — див. відважувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відважити — ВІДВА́ЖИТИ див. відва́жувати. Словник української мови у 20 томах
  4. відважити — ВІДВА́ЛЮВАТИ (перекидаючи або піднімаючи що-небудь важке, прибирати вбік), ВІДВА́ЖУВАТИ, ВІДКИДА́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИ розм.; ВІДСУВА́ТИ (соваючи). — Док.: відвали́ти, відва́жити, відки́нути, відверну́ти, відсу́нути. Словник синонімів української мови
  5. відважити — ВІДВА́ЖИТИ див. відва́жувати. Словник української мови в 11 томах
  6. відважити — Відважити, -ся см. відважувати, -ся. Словник української мови Грінченка