відгородити
відгороди́ти му́ром (стіно́ю). Повністю ізолювати від кого-, чого-небудь. Царський уряд, підступна буржуазія і духівництво робили все, щоб відгородити височенним муром невмируще слово Кобзаря від трудящих мас (З журналу).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відгородити — відгороди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відгородити — див. відгороджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відгородити — ВІДГОРОДИ́ТИ див. відгоро́джувати. Словник української мови у 20 томах
- відгородити — ВІДГОРО́ДЖУВАТИ (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого-, чого-небудь), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДДІ́ЛЮВАТИ, ВІДМУРО́ВУВАТИ (муром). — Док.: відгороди́ти, відділи́ти, відмурува́ти. Словник синонімів української мови
- відгородити — ВІДГОРОДИ́ТИ див. відгоро́джувати. Словник української мови в 11 томах
- відгородити — Відгороджувати, -джую, -єш сов. в. відгородити, -джу, -диш, гл. Отгораживать, отгородить. Словник української мови Грінченка