1. Фразеологічний словник української мови

відпустити

відпуска́ти / відпусти́ти га́йку (га́льма). Послаблювати вимоги до кого-небудь або до себе. — Сідай на готове та дивись, не відпусти гайку,— повчав Сагайда Маковейчика, передаючи йому взвод (О. Гончар); Чим пояснити її сьогоднішні примхи, скажімо, оту раптову незрозумілу різкість: “Не хочу! Їдьте без мене!”? Невже, що опинилася вдома, на рідній землі, де можна собі нарешті все дозволити, відпустити всі гальма? (О. Гончар).

відпуска́ти / відпусти́ти пові́ддя. Не стримувати, не контролювати себе. Коло Дамуньки з уповноважених злітали всі набутки цивілізації, вони ставали схожі на сільську паруботу, яка на людях ще виказує сяку-таку сором’язливість, а вже в темряві .. відпускає повіддя (П. Загребельний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпустити — відпусти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відпустити — див. відпускати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відпустити — ВІДПУСТИ́ТИ див. відпуска́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. відпустити — ВИДАВА́ТИ (виділяти комусь що-небудь із запасів, із місць зберігання тощо), ВІДПУСКА́ТИ, ДАВА́ТИ. — Док.: ви́дати, відпусти́ти, да́ти. Словник синонімів української мови
  5. відпустити — ВІДПУСТИ́ТИ див. відпуска́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. відпустити — Відпустити см. відпускати. Словник української мови Грінченка