1. Фразеологічний словник української мови

війнути

хвосто́м війну́ти (майну́ти). Швидко вийти, зникнути куди-небудь. Хвостом війнула (Зіна) і — з двору! Мовляв, у цеху їх (дівчат) знайду (Я. Баш); Вибравши підходящий момент, хвостом майнув Тарасик до сіней і побіг босими ногами по холодних сходах (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. війнути — війну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. війнути — -ну, -неш, док., чим. 1》 також без додатка. Однокр. до віяти 1-3). 2》 чим, безос., перен. Викликати відчуття чого-небудь, нагадати собою про що-небудь. 3》 розм. Те саме, що майнути 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. війнути — ВІЙНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., чим. 1. також без дод. Однокр. до ві́яти 1–3. Ранок такий-то тихий та ясний придався: ні вітерець не війне, ні хмарка не збіжиться (Марко Вовчок); Гашіца відчинила льох. На них війнуло холодом та специфічним духом льоху (М. Словник української мови у 20 томах
  4. війнути — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови
  5. війнути — Війну́ти, -ну́, -не́ш, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. війнути — ВІЙНУ́ТИ, н́у, не́ш, док., чим. 1. також без додатка. Однокр. до ві́яти 1-3. Ранок такий-то тихий та ясний придався: ні вітерець не війне, ні хмарка не збіжиться (Вовчок, І, 1955, 48); Гашіца відчинила льох. Словник української мови в 11 томах
  7. війнути — Війнути, -ну, -неш гл. Подуть, повѣять. Хатина чепурно вибілена, тепла та ясна, тиха та щасна, війнула на його якимсь теплим духом. Мир. ХРВ. 217. см. вінути. Словник української мови Грінченка