гнівити
гніви́ти Бо́га (Го́спода). Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь. — Не добрий він тобі судився, тебе їм (ним) Бог скарав.— Мамо, не гнівіть Бога, се все вже Бога гнівите! — мене дорікає дочка моя (Марко Вовчок); Не гніви, Григорію, Господа,— почувся знову батюшчин голос.— Молися краще й уповай на милість його (В. Шевчук).
гріх (нема́ чого́, ні́чого і т. ін.) (і) Бо́га гніви́ти. Нема підстав, не варто марно нарікати на щось, бути незадоволеним чимсь. (Матушка-гуменя:) У тебе чоловік недобрий? (Кнуриха:) Гріх Бога гнівити (Панас Мирний); — Тобі, Мар’яно, гріх і Бога гнівити. Хіба ти нещаслива? (С. Васильченко); — Тобі нема чого гнівити Бога (М. Стельмах).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гнівити — гніви́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- гнівити — -влю, -виш; мн. гнівлять; недок., перех. Викликати гнів, роздратування; сердити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гнівити — ГНІВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. гнівля́ть; недок., кого. Виклика́ти гнів, роздратування; сердити. І не ходіть за іншими богами, щоб служити їм та щоб вклонятися їм, і не гнівіть Мене [Бога] роботою ваших рук, і Я не вчиню вам лихого (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
- гнівити — СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. — Док.: розсе́рдити, осе́рдити рідше розгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти... Словник синонімів української мови
- гнівити — ГНІВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. гнівля́ть; недок., перех. Викликати гнів, роздратування; сердити. [Явдоха (з докором):] Петрусю! не гніви батька (Мирний, V, 1955, 137); Напевно, спокій І виразність Настиних слів найбільше й гнівили Славка (Коп., Лейтенанти, 1947, 152). Словник української мови в 11 томах
- гнівити — Гнівити, -влю, -виш гл. Сердить, раздражать, гнѣвать. Бога не гніви, а чорта не дрочи. Ном. № 5871. Словник української мови Грінченка