гробовий
гробова́ (моги́льна, ме́ртва) мо́вча́нка. Відсутність звуків людської мови; абсолютна тиша. Кілька хвиль стояла в залі гробова мовчанка (І. Франко); — Восьма камера зустрічає нас (в’язнів) могильною мовчанкою. Вона порожня (Ю. Збанацький); Мертва мовчанка залягла над усім товариством після тої пісні (І. Франко).
до гробово́ї (рідше до су́дної) до́шки. До кінця життя, до смерті. Мати ще й до нині плаче, а в мене й до гробової дошки не перестане боліти (І. Франко); Пам’ятатиме до нових віників і до судної дошки, поки аж пороху на очі насиплють (Укр.. присл..).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гробовий — гробови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- гробовий — -а, -е. 1》 Стос. до гробу (у 1 знач.). 2》 перен. Такий, як у гробу. Гробова тиша. Гробовий голос — глухий, похмурий голос. До гробової дошки — до кінця віку, до смерті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гробовий — ГЛУХИ́Й (про голос, звуки — який нечітко чується); ПРИГЛУ́ШЕНИЙ (трохи стишений); ПРИГЛУ́ХЛИЙ, ГЛУХУВА́ТИЙ розм., ЗАТУШКО́ВАНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- гробовий — ГРОБОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до гробу (у 1 знач.). Усе місто .. нагадувало ті картини, де бувають намальовані східні міста з своїми руїнами, з гробовищами, гробовими пам’ятниками (Н.-Лев., І, 1956, 53); Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!... Словник української мови в 11 томах
- гробовий — Гробовий, -а, -е Могильный, гробовой. Треба бідувати до гробової дошки. Ном. № 2436. Словник української мови Грінченка