догадка
губи́тися (рідше плу́татися, мета́тися і т. ін.) в здо́га́дках (у до́га́дках, у здо́гадах і т. ін.). Не бути впевненим у чомусь; не знати, на якому з припущень зупинитися; сумніватися, розмірковувати і т. ін. Павла Андріївна ахала, охала, дивувалася, губилася в здогадках (Марко Вовчок); Жителі навколишніх сіл губляться у здогадках: чи в якомусь господарстві прискіплива ревізія виявила “зайву” худобу, чи .. конфіскували (З газети); — Хочеш, щоб я тебе виділив? — Хочу, батьку! — твердо відповідає син .. — А ти вже собі дівчину знайшов? — не лютує .. батько, і Гнат губиться в догадках: що це означає? (М. Стельмах); Чогось допитувались (люди), щось мали на підозрі, радились, дошукувались і все ж губилися в гадках (Л. Юхвід); Парубок, плутаючись в догадках, повернув назад, додому (Панас Мирний); Стурбована дивною поведінкою подруги, Майя металась у здогадах (О. Гуреїв).
Значення в інших словниках
- догадка — до́га́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- догадка — -и, ж. Думка, припущення, що ґрунтується на вірогідності, можливості чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- догадка — ЗДО́ГАД (думка, що ґрунтується на ймовірності, можливості чого-небудь), ЗДО́ГА́ДКА, ДО́ГА́ДКА, ДО́ГАД рідко; ПРИПУ́ЩЕННЯ, ГІПО́ТЕЗА (на підставі якихось неповних даних); ДО́МИСЕЛ (наслідок розмірковування); ПІДО́ЗРА... Словник синонімів української мови
- догадка — До́гадка, -дки, -дці; -дки, -док Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- догадка — ДО́ГА́ДКА, и, ж. Думка, припущення, що грунтується на вірогідності, можливості чого-небудь. Ніхто нічого не знав, кожний мав свою догадку (Коцюб., І, 1955, 122); Стежачи за вогнем, трактористи й причіпниці висловлювали різні догадки (Гончар, І, 1954, 484). ◊ Губи́тися в д́ога́дках див. губи́тися. Словник української мови в 11 томах
- догадка — Догадка, -ки ж. Догадка. Треба якось одвернути оці його догадки. Рудч. Ск. І. 133. ум. догадочка. МВ. 11. 99. см. догад. Словник української мови Грінченка