1. Фразеологічний словник української мови

дрібнота

розмі́нюватися / розміня́тися на дрібни́ці (на дрібно́ту). Витрачати свої сили, життя, енергію на щось малозначиме, другорядне, не варте уваги. Іван лежав і думав. Треба братися за велике, а не розмінюватися на дрібниці (П. Колесник); І скаже суд: “Чи виконав достоту Призначення своє ти на землі, Чи, може, розмінявся на дрібноту?” (М. Рильський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрібнота — дрібно́та іменник жіночого роду збірн., розм. Орфографічний словник української мови
  2. дрібнота — (- худобу) дріб, дробина; (- дітей) малеча, малі діти; (у суспільстві) ма ломожні піддані; Р. дріб'язок, дрібниця. Словник синонімів Караванського
  3. дрібнота — -и, ж., розм. 1》 збірн. Маленькі, дрібні істоти або предмети. || Малі діти. 2》 перен., збірн. Люди, які обіймають невисокі посади або незначні місця в суспільстві. 3》 перен., рідко. Про що-небудь незначне, мізерне, нікчемне; дрібниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дрібнота — див. дитина; дрібниця Словник синонімів Вусика
  5. дрібнота — I. ДІ́ТИ (маленькі дівчатка й хлопчики), МАЛЕ́ЧА, ДІТВОРА́ розм., ДІТЛАХИ́ розм., ДІТЛАШНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ТА розм., ДРІБНО́ТА розм., ДРІ́Б'ЯЗОК розм., ДРОБИНА́ розм., МІЛКОТА́ розм., ДІТИ́СЬКА розм., МА́ЛЕЧ діал., БАХУРНЯ́ діал., ДРІБ діал. Словник синонімів української мови
  6. дрібнота — ДРІБНО́ТА, и, ж., розм. 1. збірн. Маленькі, дрібні істоти або предмети. Королик і собі ж поскликав усю пташню, а ще більше лісової дрібноти: Мух, Чмелів,.. Комарів (Фр. Словник української мови в 11 томах