1. Фразеологічний словник української мови

епоха

відчува́ти пульс епо́хи. Не відставати від нових вимог життя. Уявити собі повернення назад до літературного оточення в орденах і славі,— це була найперша мрія. Нехай тоді спробує хто сказати, що вони (майор і капітан) не талановиті, або не відчувають пульсу епохи, або скочуються до вульгарного примітивізму,— ого! (Ю. Яновський).

дух ча́су (епо́хи, доби́). Погляди, потреби, смаки суспільства певного періоду. Ви боїтесь, що я не піду разом з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього (Леся Українка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. епоха — епо́ха іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. епоха — укр. доба; (революцій) період, час, часи, роки; (нова) ера, дні. Словник синонімів Караванського
  3. епоха — [еипоха] -хие, д. і м. -ос'і Орфоепічний словник української мови
  4. епоха — -и, ж. 1》 Великий період часу з визначними подіями, явищами або процесами в природі, суспільстві, науці, мистецтві і т. ін. || Період існування, наявності чого-небудь; період у чиємусь житті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. епоха — Доба, дієчас, див. ера Словник чужослів Павло Штепа
  6. епоха — див. вік Словник синонімів Вусика
  7. епоха — епо́ха (від грец. εποχή – зупинка, затримка) 1. Певний проміжок часу, що його ознакою є визначні події або процеси в природі, суспільстві, науці, мистецтві. 2. Підрозділ геологічного періоду. 3. Момент, з якого починають обчислювати час руху світила. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. епоха — I одиниця часу в історії Землі; частина періоду; поділяється на віки; див. геохронологія. II в хронології — поч. ери; в історичній періодизації — проміжок часу, що включає певні стадії розвитку; у марксистській історіографії час певної суспільної формації (напр., феодалізм). Універсальний словник-енциклопедія
  9. епоха — ЕПО́ХА (тривалий проміжок часу, що його виділяють за якимсь характерним явищем, подією тощо), ДОБА́, ПОРА́, ЧАСИ́ (ЧАС), ВІК, Е́РА книжн. Щоб не знати ні злиднів, ні бруду, щоб загинув минулого слід, нам потрібні залізні люди в цю епоху великих робіт (В. Словник синонімів української мови
  10. епоха — Епо́ха, -хи, -сі; епо́хи, епо́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. епоха — ЕПО́ХА, и, ж. 1. Великий проміжок часу з визначними подіями, явищами або процесами в природі, суспільстві, науці, мистецтві і т. ін. Словник української мови в 11 томах