жнець

і швець, і жнець, і на (в) дуду́ грець. Той, хто вміє все робити, вправний, тямущий в будь-якій справі. — Панас Юхимович на всі руки майстер. Як кажуть: і швець, і жнець, і на дуду грець (Ю. Збанацький); (Валерій:) Тут огорожу поставлю, там телевізор відремонтую. (Саня:) Та ти в мене такий… І швець, і жнець, і на дуду грець (І. Муратов); У Кирила золоті руки! Він і швець, і жнець, і в дуду грець… (О. Копиленко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

жнець — жнець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
жнець — див. селянин Словник синонімів Вусика
жнець — [жнец'] жеин'ц'а, ор. жеинцем, м. (на) жеинцев'і/жеин'ц'у, мн. жеин'ц'і, жеин'ц'іў Орфоепічний словник української мови
жнець — женця, ч. Той, хто жне хлібні рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
жнець — Добрий жнець на вузький загонець, а як широка нива, то бестія лінива. Про лінивого робітника. Лихий жнець: дзень, дзень, аби минув день. Не дбає про роботу, аби лише час проминув. Лихий жнець ніколи не має доброго серпа. Приповідки або українсько-народня філософія
жнець — ЖНЕЦЬ (той, хто жне хлібні рослини), ЖНИВА́Р, ЖЕ́НЧИК пестл., ЖНІЙ рідше, ЖЕ́ННИК рідше, ЖЕНЧА́Р рідше. — На літо шукатиму собі добрих женців, маю жито, овес, біб... (С. Чорнобривець); Високий худорлявий чоловік ішов повз жниварів... Словник синонімів української мови
жнець — Жнець, женця́, женце́ві, женце́м, же́нче! женці́, -ці́в, -ця́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
жнець — ЖНЕЦЬ, женця́, ч. Той, хто жне хлібні рослини. Всі женці стояли мовчки; в їх руках наче заклякли жмені жита та серпи (Н.-Лев., II, 1956, 186); — У Кирила золоті руки! Він і швець, і жнець, і в дуду грець… (Коп., Хата хлопчика.., 1957, 4). Словник української мови в 11 томах
жнець — Жнець, женця зв. женче, м. Жнець. Ой. на горі та женці жнуть. Макс. 105. ум. женчик. Наша пані пишна проти женчиків вийшла. Чуб. ІІІ. 234. Словник української мови Грінченка