завернути

глузд за ро́зум заверта́є (заверну́в) у кого і без додатка. Хто-небудь не може нормально мислити, діяти. — Чи ви од чаду, чи з похмілля? Чи чорт за душу удряпнув? Чи напились дурного зілля, Чи глузд за розум завернув? (І. Котляревський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завернути — заверну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. завернути — [завеирнутие] -ну, -ернеиш; нак. -ни, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. завернути — див. завертати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. завернути — ЗАХО́ДИТИ (приходити куди-небудь, до кого-небудь ненадовго, мимохідь), ЗАБІГА́ТИ розм., ЗАВЕРТА́ТИ розм., ЗАСКА́КУВАТИ розм., ЗАЛІТА́ТИ розм., ЗАНИ́КУВАТИ діал. — Док.: зайти́, забі́гти, заверну́ти, заско́чити, залеті́ти, зани́кнути. Словник синонімів української мови
  5. завернути — ЗАВЕРНУ́ТИ див. заверта́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. завернути — Завернути, -ся см. завертати, -ся. Заверт, ту, м. 1) = завертень. Нічим вовкові блювати, так завертами. Ном. № 2823. 2) Заворотъ, поворотъ. Отой Шпак живе на заверті. Камен. у. Словник української мови Грінченка