загорітися

о́чі загорі́лися чиї, у кого, кому і без додатка. 1. Чий-небудь погляд, вигляд став виражати якесь бажання або почуття (радість, схвильованість і т. ін.); збуджений хтось. — Брат ти мій! — скрикнув Грицько.— Що, коли б я там був? — І його очі загорілися (Панас Мирний); Очі Ласточкіна загорілися. Страйк! Все своє життя він вірив у страйк, як в один з кращих способів гуртування сил (Ю. Смолич); За мить він став невпізнанним.. очі його загорілися, рухи стали гарячкові, мова уривчаста (Ю. Збанацький). о́чі заіскри́лися. Очі його заіскрились.— Знаєш що, Дашо, їдьмо разом. Ти така хороша (С. Журахович). 2. на що. Кому-небудь дуже хочеться, захотілося чогось. Ставлячи вечерю на стіл, мати помітила краєм ока, як загорілись у нього очі на гарячу страву (О. Гончар); Запалали князівські усобиці. Загорілися очі на Галич і у чернігівських князів, і у київського князя Рюрика (А. Хижняк).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) (ясни́м вогне́м (по́лум’ям)) гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув (Карпець) скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).