запотиличник
да́ти / дава́ти запоти́личника (поти́личника) кому. Боляче вдарити кого-небудь (перев. по голові). Про людське око, він трусонув Степана, дав йому запотиличника (М. Стельмах); Мартоха .. дала потиличника Прісці (Леся Українка); Ніколи його не били, а батько й поготів. Дідусь в дитинстві любив дати потиличника, але то була не кара, а ласка (З журналу).
схопи́ти запоти́личника. Бути побитим за що-небудь. Коли б у домівці був тато, Максим би отак не витворяв, і не тому, що боявся схопити запотиличника, а просто: при батькові якось самі по собі смирнішали і ноги, і руки (М. Стельмах).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запотиличник — див. кара; ляпас Словник синонімів Вусика
- запотиличник — -а, ч., розм. Удар рукою по потилиці. Дати запотиличника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запотиличник — Гамалик, карк, див. затилок Словник чужослів Павло Штепа
- запотиличник — запоти́личник іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- запотиличник — УДА́Р по чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н розм., ТАСУ́Н розм., ШТОВХА́Н розм., ШТОВХАНЕ́ЦЬ розм., ШТУРХА́Н розм., ШТУРХАНЕ́ЦЬ, БУХА́Н розм. Словник синонімів української мови
- запотиличник — Запоти́личник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- запотиличник — ЗАПОТИ́ЛИЧНИК, а, ч., розм. Удар рукою по потилиці. Сергійко, як тільки зринав із дому, забував про материні накази і запотиличники, робив своє (Тют., Вир, 1960, 26). Да́ти запоти́личника — ударити по потилиці. Про людське око, він трусонув Степана, дав йому запотиличника (Стельмах, II, 1962, 12). Словник української мови в 11 томах