заскреготати
скрегота́ти (скреготі́ти, скри́гати, скрипі́ти і т. ін.) / заскрегота́ти (заскреготі́ти, скрегну́ти, скрегону́ти, скреготну́ти, скригну́ти, заскрипі́ти, скри́пнути і т. ін.) зуба́ми. Виявляти гнів, роздратування, невдоволення і т. ін. А сам аж зубами скреготав (князь), що міг так забутися (І. Франко); Не скрипи зубами, Не лютуй, вороже, Марні твої мрії — Нас не переможеш! (Укр.. пісні); Трохименко скрегонув з люті зубами (Григорій Косинка); — Сховай пістолет і забирайся геть! — скрегонув зубами Брайко (П. Загребельний); Ти скрегнув зубами і стис кулака: — А це що? (А. Головко); В пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів: “Ну, стій. Розправлюсь я з тобою, проклятий пане! Буде бій!” (В. Сосюра); В нього зануртувалося всередині, він скрипнув зубами і стис щелепи, що його боляче шпигонуло в скроні (Григорій Тютюнник).
Значення в інших словниках
- заскреготати — заскрегота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заскреготати — -очу, -очеш і заскреготіти, -очу, -отиш, док. 1》 Почати скреготати, скреготіти, видавати неприємні різкі звуки; видати скрегіт. || безос. Заскреготати зубами. 2》 розм. Почати видавати короткі звуки, що нагадують скрегіт, тріск (про птахів). Великий тлумачний словник сучасної мови
- заскреготати — Заскрегота́ти, -гочу́, -го́чеш, -го́чуть і заскреготі́ти, -гочу́, -готи́ш, -готя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заскреготати — ЗАСКРЕГОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЗАСКРЕГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. Почати скреготати, скреготіти, видавати неприємні різкі звуки; видати скрегіт. Нараз забряжчала колодка, заскреготав замок (Фр. Словник української мови в 11 томах
- заскреготати — Заскрегота́ти, -чу́, -чеш и заскреготі́ти, -чу́, -ти́ш гл. Заскрежетать. Назирає грішний правих і зубами заскрегоче. К. Псал. 87. Сорока заскреготить. Шух. І. 89. Скрикнув він, заскреготівши зубами. Стор. МПр. 99. Словник української мови Грінченка