зобидити
му́хи не зоби́дить (не скри́вдить). Хто-небудь дуже добрий, сумирний, лагідний. Передерій зроду-віку мухи не зобидив (З журналу); Тато був добряк-добряк (мухи не скривдить, ніколи голосу не підвищував, тільки на скрипці грав) (В. Нестайко). му́ху зоби́дить би не зміг. (Валерій:) Василько щастя людям хотів зробить. Він муху — й ту зобидить би не зміг (Є. Кротевич).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зобидити — зоби́дити дієслово доконаного виду розм., рідко Орфографічний словник української мови
- зобидити — див. зобиджати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зобидити — КРИ́ВДИТИ (несправедливо чинити щодо когось, чогось, ставитися до когось, чогось), ОБИЖА́ТИ, ЗОБИДЖА́ТИ (ЗОБИЖА́ТИ) розм., ОКРИВДЖА́ТИ (ОКРИ́ВДЖУВАТИ) розм., ОБРАЖА́ТИ (ОБРА́ЖУВАТИ) розм. — Док. Словник синонімів української мови
- зобидити — ЗОБИ́ДИТИ див. зобиджа́ти. Словник української мови в 11 томах