зросити
зро́шувати / зроси́ти (свої́м) по́том зе́млю. Важко працювати, затрачувати чимало зусиль, праці, обробляючи землю. Виріс (Оленчук) на цій землі, зросив її своїм потом і вважає себе законним господарем цього краю (О. Гончар).
зро́шувати / зроси́ти (скропи́ти) (вла́сною (своє́ю)) кро́в’ю зе́млю (шлях). Бути пораненим або вбитим у боротьбі з ким-, чим-небудь. Хоч химерні були ті юнацькі мрії, а тепер двадцятишестирічному Максиму, котрий сьорбнув і лиха, і кривди, власною кров’ю зросив рідну землю, вони видалися звабними (Н. Рибак); Ми йшли по кинутих полях і вперто з боєм виступали, скропили кров’ю зимний шлях, але чужинця не благали (М. Упеник).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зросити — зроси́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- зросити — див. зрошувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зросити — ЗРО́ШУВАТИ (насичувати землю вологою), ЗВОЛО́ЖУВАТИ, ОРОША́ТИ, ОБВО́ДНЮВАТИ, ОБВОДНЯ́ТИ (створюючи штучні водоймища); ДОЩУВА́ТИ (поливати посіви за допомогою спеціальних машин). — Док.: зроси́ти, зволо́жити, ороси́ти, обводни́ти. Словник синонімів української мови
- зросити — Зроси́ти, див. зро́шувати Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зросити — ЗРОСИ́ТИ див. зро́шувати. Словник української мови в 11 томах
- зросити — Зросити, -ся см. зрошати, -ся. Словник української мови Грінченка