1. Фразеологічний словник української мови

лаба

держа́ти (трима́ти) в (свої́х) лабе́тах кого, що. 1. Ставити в повну залежність, неволити кого-, що-небудь; підкоряти. Не можна допускати, щоб бюрократ у своїх лабетах держав усю владу (З газети). 2. Повністю оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про почуття, настрої, душевний стан і т. ін.). Мене знову рвонуло встати. Аж хижий сон уже держав мене в своїх лабетах (С. Васильченко). держа́ти в свої́х ла́бах, діал. Здалося йому .. що якась важка змора, котра досі держала його в своїх лабах, відступила від нього і позволила йому віддихнути свобідно (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лаба — Ла́ба: — лапа (нога, рука) [I] — лапа (рука, нога) [VI,VII] — лапа [13;19;21;IV] — нога, лапа [20] — У контексті «Гей шваби-драби, вже ми вас із краю виженем до лаби» (331) пояснення вимагає не стільки сама лаба... Словник з творів Івана Франка
  2. Лаба — Ла́ба іменник жіночого роду річка в Центральній Європі, те ж, що Ельба Орфографічний словник української мови
  3. лаба — -и, ж., діал. Лапа (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лаба — ЛА́БА¹, и, ж., діал. Лапа (у 1 знач.). Хапаєся [хапається] лабами за коріння, нюхає і ричить [ведмідь], так ричить, мов розгніваний п'яниця (І. Франко); Звір стояв нерухомо, врешті переставив одну лабу, далі другу і трошки присунувся до Остапа (М. Словник української мови у 20 томах
  5. лаба — ла́ба 1. вул. рука (ср, ст) 2. вул. нога (перев. велика)(м, ср, ст)|| = ґєра 3. лапа (тварини)(ср) ◊ писа́ти як ку́рка ла́бою → курка ●шоб їх повікру́чувало до ла́би (проклін) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. лаба — И, ж., студ. Лабораторна робота. До кінця тижня треба здати обидві лаби. Словник сучасного українського сленгу
  7. лаба — (-и) ж. 1. крим., мол. Музика. У цього нового гурту непогана лаба, але слабі тексти (ПСУМС). БСРЖ, 305; ПСУМС, 39; СЖЗ, 58; ЯБМ, 1, 492. 2. студ., шк. Лабораторна робота. БСРЖ, 305. Словник жарґонної лексики української мови
  8. лаба — Лапа Словник застарілих та маловживаних слів
  9. лаба — ЛА́ПА (стопа, нога тварини, птаха й т. ін.), ЛА́БА діал. Сердитий вовк лапу сам собі відгризе, а в руки не дасться (прислів'я); Встає на задні лаби ведмідь, пробує голос (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
  10. лаба — Ла́ба, -би; звичайно ла́па, -пи; ла́пи, лап Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. лаба — ЛА́БА, и, ж., діал. Лапа (у 1 знач.). Хапався [хапається] лабами за коріння, нюхає і ричить [ведмідь], так ричить, мов розгніваний п’яниця (Фр., IV, 1950, 26); — То як же це ти сам в таку даль подавси [подався]?... Словник української мови в 11 томах
  12. лаба — Ла́ба, -би ж. 1) = лапа. Медвідь лежит, догори лаби держит. Грин. III. 504. 2) Ножки въ козлахъ и пр. см. ремісник. Шух. І. 179, 257. ум. лабка. Словник української мови Грінченка