1. Фразеологічний словник української мови

лущати

аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк). 2. Дуже завзято. Боролися (опришки), що аж кості тріщали (Г. Хоткевич).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лущати — луща́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лущати — див. звучати Словник синонімів Вусика
  3. лущати — -щу, -щиш, недок. Те саме, що лускати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лущати — ЛУЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. Те саме, що лу́скати 1, 2. Вогка кістриця більше лущала, ніж горіла (Панас Мирний); Волько вхопив аршина й так швидко махав ним та натягував матерію на аршин, що матерія аж лущала в його руках (І. Словник української мови у 20 томах
  5. лущати — ЛУЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. Те саме, що лу́скати 1. Вогка кістриця більше лущала, ніж горіла (Мирний, III, 1954, 134). ◊ Голова́ лущи́ть — те саме, що Лу́скає голова́ ( див. лу́скати). В писарші аж голова лущала з догадів (Н.-Лев., IV, 1956, 133). Словник української мови в 11 томах
  6. лущати — Лущати, -щу, -щи́ш гл. = лусчати. Коли діжа лущить, — скоро весілля буде. Грин. І. 255. Той луг тріщить, лущить. Рудч. Ск. І. 145. Лущать, як оріхи під ногами. Словник української мови Грінченка