нагайка

узя́ти в нагаї́ (в нага́йки) кого. Побити, покарати кого-небудь. Митрофана Лизю теж узяли в нагаї. Та старий чоловік тільки до шостого удару витримав (Іван Ле); Кінні козаки, тісним колом охопивши арештованих, погнали їх у напрямку Лук’янівки. Один козак з іронією питав іншого: — Чого начальство церемониться! Наказали б узяти їх в нагайки (І. Драч).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагайка — нага́йка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. нагайка — див. батіг Словник синонімів Вусика
  3. нагайка — [нагайка] -йкие, д. і м. -йц'і, р. мн. -йок Орфоепічний словник української мови
  4. нагайка — -и, ж. Те саме, що нагай. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нагайка — НАГА́ЙКА¹, и, ж. Те саме, що нага́й. Лайка не нагайка – на плечах не лежить (приказка); Він сильно оперезав нагайкою коня, і кінь поскакав по невеличкій рівнині (В. Словник української мови у 20 томах
  6. нагайка — КАНЧУ́К (батіг із сплетених ременів з коротким пужалном), НАГА́Й, НАГА́ЙКА, ТРІПА́ЧКА розм.; ТРІЙЧА́ТКА розм. (з трьома хвостами); ДРОТЯ́НКА (з дроту). Він оперезав коня канчуком, і кінь враз вихопився вчвал (Л. Словник синонімів української мови
  7. нагайка — НАГА́ЙКА, и, ж. Те саме, що нага́й. Зараз Юруш взяв нагайку в руки й погнав слуг, наймитів та чорних невільників на роботу в поле (Н.-Лев., III, 1956, 296); Вася передав йому свою польову сумку з ротними списками, коня і товсту плетену нагайку (Гончар, III, 1959, 307). Словник української мови в 11 томах
  8. нагайка — Нагайка, -ки ж. = нагай. Коваль ізробив дротяну нагайку. Рудч. Ск. І. 60. ум. нагаєчка. Шумить-гуде нагаєчка коло мого тіла. Чуб. V. 128. Словник української мови Грінченка