1. Фразеологічний словник української мови

нагонити

наганя́ти (наго́нити) / нагна́ти хо́лоду кому, на кого. Виклика́ти страх, переляк, занепокоєння і т. ін. у когось з певною метою. Такого бідному хлоп’яті холоду нагнав, що тільки ще Трохим погляне на нього грізно, так він уже й труситься (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ви на мене нагнали холоду, Андрію. Я вже просто боюся…Ви щось знаєте, і це мене лякає... (О. Слісаренко).

наганя́ти (наго́нити) / нагна́ти чо́рну хма́ру на кого. Псувати настрій кому-небудь; засмучувати когось. Було видно, що старий Коваль не в настрої.., оцей виїзд молодих нагнав на нього чорну хмару (В. Кучер).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагонити — наго́нити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нагонити — див. наганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нагонити — НАГО́НИТИ див. наганя́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. нагонити — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. нагонити — НАГО́НИТИ див. наганя́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. нагонити — Нагонити, -ню, -ниш гл. = наганяти. Поїхав староста на лови в темнії ліси, дуброви, там його дробний доги нагонив, лисиї шубоньки помочив. Лукаш. 151. Словник української мови Грінченка