накипіти

накипі́ти / накипа́ти на душі́ (у душі́, на се́рці, у се́рці) у кого і без додатка. Хвилювати, непокоїти (про неприємні почуття, переживання і т. ін.), нагромаджуючись до критичної межі. Йому треба було висловити те, що накипіло на душі (С. Журахович); Що про се говорити, коли все одно не поможеться, та так уже на серці накипіло, що невидержка! (Леся Українка); // Поступово відкладатися, збиратися (про злість, ненависть і т. ін.). Злість, що накипала останніми часами в його душі, шукала виходу (П. Колесник); В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки (М. Коцюбинський).