1. Фразеологічний словник української мови

наївність

свята́ наї́вність (простота́). Надто довірлива, щира, прямодушна і т. ін. людина. — Не вдавайте, отче, з себе святу наївність. Все ви добре знаєте (М. Стельмах); — Яка краса! Який вечір! — вдаючи святу наївність, захоплювався Сидір Сидорович (Л. Дмитерко); — О, свята простота! ..Ти й досі, мов дитина, наївний (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наївність — наї́вність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. наївність — -ності, ж. Властивість за знач. наївний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наївність — НАЇ́ВНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. наї́вний. Вона була дуже цікава дівчина. Але, мабуть, моя юнацька наївність була їй не зовсім до вподоби (П. Колесник); – Може, згодом, перечитуючи ці рядки, я сама посміюся з їх наївності, а може, й ні (І. Словник української мови у 20 томах
  4. наївність — Наї́вність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. наївність — НАЇ́ВНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. наї́вний. Вона була дуже цікава дівчина. Але, мабуть, моя юнацька наївність була їй не зовсім до вподоби (Кол., На фронті.., 1959, 53); — Може, згодом, перечитуючи ці рядки, я сама посміюся з їх наївності, а може, й ні (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 95). Словник української мови в 11 томах