нюх

відчу́ти (почу́ти) ню́хом. Підсвідомо здогадатися про що-небудь. Якимсь особливим, властивим йому (обер-лейтенантові) нюхом він відчув, що перед ним були свої (І. Цюпа); Нюхом старого розвідника Денис Бараболя відчув, що органи ДПУ напали на його слід (М. Стельмах); Старий мисливець почув нюхом, що тут допіру пролізла гадюка (О. Копиленко).

ма́ти нюх, жарт. Добре орієнтуватися в будь-якій ситуації, в різних обставинах. — О-о! та він нюх має: зна, що кому треба; догодить всякому зможе (Панас Мирний).

ні за поню́шку (за по́нюх, за нюх) таба́ки (рідше тютюну́), зі сл. пропа́сти, зги́нути і т. ін. Ні за що, даремно. Обсмалили б, як кабана, .. пропала б душа християнська ні за понюшку табаки… (М. Коцюбинський); — Занівечили людину ні за понюх табаки (О. Кониський); (Бичок:) А хіба я мало передавав старій грошима та хлібом? Та щоб так моє добро і пропало ні за понюх табаки? (М. Кропивницький); Після балачки з зоотехніком подався я полуднувати, й так на душі чувся, наче пропала моя доля ні за нюх табаки (Є. Гуцало); // зі словоспол. пішо́в час, пішло́ все і т. ін. Не зрозуміло як; марно. А що, як і Пилип прогайнує, пробайдикує найкращі літа свої так, як і він, Микита. Ні пшениці не намолов, ні чавуну не натопив… І пішов час ні за понюшку табаки (М. Рудь).

ню́хом чу́ти / почу́ти що. Підсвідомо здогадуватися про щось, передбачати що-небудь. Абдулаєв, Митяй і Тимко повзуть далі. Абдулаєв нюхом чує, що в хаті хтось є (Григорій Тютюнник); Старий мисливець почув нюхом, що тут допіру пролізла гадюка (О. Копиленко). но́сом чу́ти. — Я носом чую її підступи та підкопування під нас,— говорила писарша (І. Нечуй-Левицький); Підлість чую носом (Р. Іваничук).

соба́чий нюх у кого. Хто-небудь має здатність легко схоплювати, підмічати, розуміти, знаходити і т. ін. щось приховане, таємне. (Циганка (вибігла на ґанок, озираючись):) І сьогодні Герцик увесь день зорить за мною .. О, у нього собачий нюх!.. (М. Кропивницький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нюх — нюх іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. нюх — ЖМ. ніс; П. проникливість, інтуїція, нутро, підсвідомість, чуття, пречуття, хист, с. собачий нюх. Словник синонімів Караванського
  3. нюх — див. чуття Словник синонімів Вусика
  4. нюх — -у, ч. 1》 Здатність людини і тварин сприймати й розрізняти різні запахи. || розм. Ніс, ніздрі. Органи нюху — нюхові рецептори – органи людини, всіх хребетних та багатьох безхребетних тварин, що сприймають запахи. 2》 перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нюх — НЮХ, ч. 1. род. у. Здатність людини і тварин сприймати й розрізняти різні запахи. Майже в усіх ссавців, а також у багатьох порід риб і деяких комах нюх відіграє важливішу роль, ніж зір (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. нюх — нюх вул. ніс (ср)|| = каляфйор ◊ да́ти в нюх вул. вдарити в обличчя (ср, ст)|| = засервувати під око Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. нюх — Здатність відчувати запахи; нюхові враження виникають внаслідок подразнення леткими субстанціями нюхових рецепторів, спеціальних клітин у слизовій оболонці носової порожнини. Універсальний словник-енциклопедія
  8. нюх — ПОНЮ́ШКА розм. (невелика кількість тютюну, признач. для винюхування за один раз), ПО́НЮХ розм., НЮХ заст. Брався за все, а зробив, певне, чи не понюшку тютюну... (М. Рудь); Очевидно, ці залізничники ..продадуть за понюх табаки кого вгодно (В. Словник синонімів української мови
  9. нюх — Нюх, -ху, -хові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. нюх — НЮХ, у, ч. 1. Здатність людини і тварин сприймати й розрізняти різні запахи. Майже в усіх ссавців, а також у багатьох порід риб і деяких комах нюх відіграє важливішу роль, ніж зір (Наука.., 4, 1963, 42); Почуття смаку тісно зв’язане з чуттям нюху (Шк. Словник української мови в 11 томах
  11. нюх — Нюх, -ху м. 1) Чутье, обоняніе. Переносно: носъ. Бережи нюха. Ном. № 3626. 2) Понюшка табаку. Словник української мови Грінченка