1. Фразеологічний словник української мови

обдарувати

обдаро́вувати / обдарува́ти по́глядом (у́смішкою, по́смішкою і т. ін.) кого, перев. яким (якою). Дивитися на кого-небудь, виражаючи певні почуття. Текля .. ясною усиішкою обдаровувала запорошеного Сеня (тракториста) (К. Гордієнко); Журба посміхнувся, обдарував офіцера не дуже люб’язним поглядом (Г. Епік); Меккінець підвів голову і обдарував Ремо приємною усмішкою (Олесь Досвітній).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обдарувати — обдарува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обдарувати — див. обдаровувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обдарувати — ОБДАРУВА́ТИ див. обдаро́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. обдарувати — ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. обдарувати — Обдарува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. обдарувати — ОБДАРУВА́ТИ див. обдаро́вувати. Словник української мови в 11 томах
  7. обдарувати — Обдаровувати, -вую, -єш сов. в. обдарувати, -ру́ю, -єш, гл. Одарять, одарить. Се він мене обдарував. МВ. (О. 1862. І. 48). Словник української мови Грінченка