одинцем

одни́м оди́н. 1. Зовсім без нікого; одинокий, самотній, сам. Трохи боязка дівчина тільки тепер зогляділась, що вона одним одна в глупу ніч блукає між скелями над морем (І. Нечуй-Левицький); Одним одна на старості літ зосталася (Панас Мирний). одни́м одні́сіньке. Одним однісіньке під тином Сидить собі в старій ряднині (Т. Шевченко). 2. Лише один, єдиний. Над Трактемировим високо стоїть одним одна хатчина… (Т. Шевченко); — В нас одним одна дочка, єдиниця (І. Нечуй-Левицький). одни́м одні́сінька. Одним однісінька пухка хмарина (Ю. Яновський). оди́н одинце́м. Може, в окопах уже ні душі, може, Маковей залишився вже один одинцем на всю дамбу? (О. Гончар).