1. Фразеологічний словник української мови

паділ

земни́й паді́л, книжн., поет. Земля як місце перебування людини з її турботами, стражданнями і т. ін. Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім падолі Долі (Леся Українка); В горах — не слід забувати падолу земного! Серед каміння, між скель — пам’ятай про людину! (М. Рильський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паділ — Паді́л: — долина [2;XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. паділ — па́діл іменник чоловічого роду долина Орфографічний словник української мови
  3. паділ — див. низовина Словник синонімів Вусика
  4. паділ — -долу, ч. Невелика долина. Земний паділ заст., поет. — земля як місце проживання людини з її турботами, стражданнями і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. паділ — ПА́ДІЛ, долу, ч. Невелика долина. Київ зачаровує своїми мостами, своїми пагорбами й падолами (П. Загребельний); // перен. Усевитончуваний біль – із краю і на край, ступай у паділ божевіль, до відчаю рушай (В. Стус). ◇ (1) Земни́й па́діл, книжн., поет. Словник української мови у 20 томах
  6. паділ — ДОЛИ́НА (рівна місцевість між горбами чи горами), ДІЛ, ПОДІ́ЛЛЯ розм., РОЗДО́ЛИНА розм., РОЗДО́Л діал.; ПА́ДІЛ, ПРИДОЛИ́НОК (невелика); ТІСНИ́НА (вузька, з крутими схилами, вздовж річки); ПА́ДИНА (невелика, звичайно кругла). Словник синонімів української мови
  7. паділ — ПА́ДІЛ, долу, ч. Невелика долина. Київ зачаровує своїми мостами, своїми пагорбами й падолами (Загреб., День.., 1964, 62). ◊ Земни́й па́діл, заст., поет. — земля як місце проживання людини з її турботами, стражданнями і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  8. паділ — Паділ, -долу м. Долина, юдоль. Словник української мови Грінченка