перехопити

взя́ти (перехопи́ти) че́рез край (ли́шку). Зробити, сказати і т. ін. щось зайве, непотрібне. Він тепер міркував, чи не дуже взяв через край, говорячи про земських начальників (В. Самійленко); Переді мною пропливла ніким не вигадана повість життя Рудого і Павла,— я тільки й взяв, напевне, лишку, що дав їм інші імена (М. Упеник); Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб).

перехо́дити / перейти́ межу́ (мі́ру, че́рез край і т. ін.). 1. Не відповідати допустимій нормі чого-небудь дозволеного. Його жарти й штукарство часом переходили через край і були трохи грубуваті й навіть вульгарні (І. Нечуй-Левицький). 2. Виявляти надмірність, втрачати почуття міри у чомусь. Офіцер збагнув, що перейшов межу потрібного такту в допиті (Г. Епік). перехопи́ти че́рез край. Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (З. Тулуб). 3. Виявлятися найвищою мірою; досягати найбільшої інтенсивності. Безсильна (шаманова) лють перейшла всякі межі. Він шмагав коня, щоб хоть (хоч) трохи вилити її з переповнених грудей (В. Гжицький).

перехо́плює / перехопи́ло дух кому, у кого. Когось охоплює сильне почуття хвилювання, захоплення і т. ін. Радісний дріж пробігає по тілу, дух тобі перехоплює… Так і є: дядько Роман .. шугає рукою в загадковий свій вузол .. і нарешті з’являється з вузла… яблуко, та яке! (О. Гончар).