1. Фразеологічний словник української мови

пестунчик

песту́н (песті́й) до́лі (форту́ни). Той, кого дбайливо доглядають, якому потурають у бажаннях і примхах або кому таланить у житті. Мати всім керувала, старші сини заробляли, а меншенький був пестуном долі й надією сім’ї (Л. Дмитерко); Не приходила ніколи панотцеві думка про смерть. Як же? Він — “пестій долі” — та мав би вмирати?! (Л. Мартович). песту́нчик форту́ни. Кость за обідом не мав вигляду пестунчика фортуни, навпаки, він був далеко блідшим (бліднішим), ніж завжди (Л. Яновська).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пестунчик — песту́нчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пестунчик — див. дитина; пестун; улюбленець Словник синонімів Вусика
  3. пестунчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до пестун 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пестунчик — ПЕСТУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до песту́н 1. Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика (М. Коцюбинський); – Не хочу я, щоб мене пестунчиком дражнили (С. Добровольський). Словник української мови у 20 томах
  5. пестунчик — ПЕСТУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до песту́н 1. Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика (Коцюб., І, 1955, 103); — Не хочу я, щоб мене пестунчиком дражнили (Добр., Ол. солдатики, 1961, 74). ◊ Песту́нчик до́лі (форту́ни і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  6. пестунчик — Пестунчик, -ка м. ум. отъ пестун. Словник української мови Грінченка