1. Фразеологічний словник української мови

погорджений

презре́нний (пого́рджений) мета́л, зневажл. Гроші. — В поті чола мушу добувати свій хліб, щоденно мушу виборювати той презренний метал, якого мені, братці, часто бракує… (О. Гончар); (Сімон:) Він і досі не хоче сказати, відки (звідки) черпав той погорджений метал… (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погорджений — пого́рджений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. погорджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до погордити. || погорджено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погорджений — ПОГО́РДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до погорди́ти; // у знач. прикм. Ой доле! Погорджений кохання цвіт – зів'ялий – вже не зацвіте ніколи... (Уляна Кравченко); // пого́рджено, безос. пред. Й досі печуть щоки від сорому, кали згадає [Ганна], як її було погорджено (Д. Бедзик). Словник української мови у 20 томах
  4. погорджений — ПОГО́РДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до погорди́ти; // У знач. прикм. Ой доле! Погорджений кохання цвіт — зів’ялий — вже не зацвіте ніколи… (У. Кравч., Вибр., 1958, 55); // пого́рджено, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах