поприсихати
язи́к (як (мов, ні́би і т. ін.)) прирі́с (приста́в, присо́х) до піднебі́ння (у ро́ті) у кого, чий і без додатка. Хто-небудь замовк, втратив здатність говорити через хвилювання, тривогу, переляк тощо. Не сподіваючись цієї зустрічі, я відхилив двері в коридор, а навпроти вона. Сполохано глянула в очі, опустила довгі вії. У мене язик мов приріс до піднебення (Ю. Збанацький); “Його благородіє” не забалакало, воно, правда, поривалось сказати щось, та язик пристав у роті, не повертався (Панас Мирний); — Чуєте, який я красномовний… А примусьте мене зараз заговорити, хоч словечко витиснути, коли язик присох до піднебіння (В. Речмедін). язики́ поприсиха́ли в ро́ті (про багатьох). Нам сиділося, як собаці на човні, а язики наші в роті поприсихали (Ю. Яновський).
Значення в інших словниках
- поприсихати — поприсиха́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поприсихати — -ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Присохнути до поверхні чого-небудь (про все чи багато чогось; у багатьох місцях). 2》 Засохнути, стати висохлим (про все чи багато чого-небудь). || Загоїтися (про пухирі, виразки і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поприсихати — ПОПРИСИХА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Присохнути до поверхні чого-небудь (про все або багато чогось; у багатьох місцях). – Чому ж ти не скинув [сорочку]? .. Воно ж попристає, поприсихає, поздираєш, ятритиметься... гірше буде! (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- поприсихати — ПОПРИСИХА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Присохнути до поверхні чого-небудь (про все або багато чогось; у багатьох місцях). — Чому ж ти не скинув [сорочку]? ..Воно ж попристає, поприсихає, поздираєш, ятритиметься… гірше буде! (Мирний, II, 1954, 214). Словник української мови в 11 томах