поспускати
спусти́ти шку́ру (шкі́ру, сім шкур і т. ін.) з кого і без додатка. Нещадно побити, відшмагати або суворо покарати кого-небудь. — Вилазь, собачий сину! Шкуру спущу! — чоботиська батька перед підпіччю незграбно затупали. Голос його з-поза заціплених зубів виривається. Шипучий якийсь (У. Самчук); — Гляди ж мені, Семене, коли програєш — шкуру спущу! (А. Шиян); А моя (мама) завжди обіцяла спустити з мене сім шкур (В. Собко); — У мене он брат: самопалом замалим очі не вибив! Тато із нього сім шкур спустили, а він знов за своє (А. Дімаров). поспуска́ти шкі́ру. Але третього дня ввечері уперше забалакав батько: — Понадувались. Образив. Немилосердний. Що ви там собі не думайте, але коли мені не шануватиметесь то шкіру з вас поспускаю (У. Самчук).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поспускати — поспуска́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поспускати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Спустити, перемістити нижче все чи багато чогось, надати чому-небудь нижчого положення. || Звісити донизу (віти, гілля і т. ін.) (про дерева, кущі тощо). 2》 Пустити на воду (човни, пароплави і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поспускати — ПОСПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Спустити, перемістити нижче все або багато чогось, надати чому-небудь нижчого положення. Зачинив [Начко] вікно, поспускав фіранки (І. Франко); Поспускала ричаги [на тракторі] я та й заходжу в самий раз (П. Словник української мови у 20 томах
- поспускати — ПОСПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Спустити, перемістити нижче все або багато чогось, надати чому-небудь нижчого положення. Зачинив [Начко] вікно, поспускав фіранки (Фр. Словник української мови в 11 томах
- поспускати — Поспуска́ти, -ка́ю, -єш гл. То-же, что и спустити, но во множествѣ. Дуб і поспускав гілля. Мнж. 6. Він швидко поробивши човни, на синє море поспускав. Котл. Ен. І. 6. Словник української мови Грінченка