1. Фразеологічний словник української мови

постеля

облягти́ (бу́ти, лежа́ти і т. ін.) на сме́ртній посте́лі, заст. Тяжко захворіти без надії на одужання; помирати. У панському дворі було неблагополучно! Маленький, 5 років, паничик Вітюньо обліг на смертній постелі (Дніпрова Чайка).

опини́тися / опиня́тися на Бо́жій посте́лі. Померти. Помічено, що, коли черговий віконт Горманстон опиняється на Божій постелі, довкруги замку з’являються лиси, аби вшанувати пам’ять того, хто був для них “своїм” поміж людей (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постеля — посте́ля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. постеля — -і, ж. Те саме, що постіль 1). || Те, що стелять для спання; білизна, якою застилають ліжко для спання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. постеля — ПОСТЕ́ЛЯ, і, ж. Те саме, що по́сті́ль 1. Мислі в небі, а ноги в постелі (Номис); Скоро так знемоглася [Галочка], що не здужала і з постелі устати... (Г. Квітка-Основ'яненко); Хто постелю нам постеле [постелить] У світлиці запашній? (М. Словник української мови у 20 томах
  4. постеля — ПО́СТІЛЬ (місце, призначене або приготовлене для спання), ПОСТЕ́ЛЯ, ОДР заст., уроч., ОДРИ́НА заст., уроч., ЛО́ЖЕ (ЛО́ЖА) заст., поет. В печері по один бік під стіною лежала купа сухого жовтого листу; то була Кривоносова постіль (І. Словник синонімів української мови
  5. постеля — Посте́ля, -лі, -лею; -сте́лі, -сте́ль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. постеля — ПОСТЕ́ЛЯ, і, ж. Те саме, що по́стіль 1. Мислі в небі, а ноги в постелі (Номис, 1864, № 5806); Скоро так знемоглася [Галочка], що не здужала і з постелі устати… (Кв.-Осн., II, 1956, 358); Хто постелю нам постеле [постелить] У світлиці запашній?... Словник української мови в 11 томах
  7. постеля — Постеля, -лі ж. 1) = постіль. І я кровавыми сльозами не раз постелю омочу. Шевч. 379. 2) Божа постеля. Смертный одръ. Скоро його мати старая на божої постелі вздріла, на своє лице християнськеє хрест собі положила. Чуб. V. 850. ум. посте́лечка. Мет. 81. Словник української мови Грінченка