1. Фразеологічний словник української мови

потанцювати

потанцюва́ти цига́нської халя́ндри, зневажл. Зазнати неприємностей. — Їй-богу, сину, не гай часу, їдь до Києва! Нехай тоді Ониська потанцює з своєю чехонею циганської халяндри (І. Нечуй-Левицький). потанцюва́ти і поскака́ти цига́нської халя́ндри. “Тепер ти, голубчику, .. потанцюєш і поскачеш у мене циганської халяндри”,— звертався (Плачинда) в думках до Романа (М. Стельмах).

танцюва́ти / затанцюва́ти (потанцюва́ти) під ду́дку чию, кого. Беззаперечно виконувати чиї-небудь бажання, підкорятися комусь у всьому. А незабаром почав (Юрко) верховодити всіма парубками в селі; всі вони танцювали під його дудку (П. Куліш); — Ніхто мене не переконає танцювати під дудку Миті Снігура, поки я старший майстер (П. Автомонов); Я бачив таких героїв. Я тебе провчу, ти ще потанцюєш під мою дудку (М. Томчаній). скака́ти під ду́дочку. Чий хліб їси, під того й дудочку скачи! (Укр.. присл..).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потанцювати — потанцюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потанцювати — -юю, -юєш, док. 1》 перех. і неперех. Танцювати якийсь час. 2》 перех. і неперех. Почати танцювати. 3》 неперех., перен. Якийсь час підстрибувати, роблячи рухи, що нагадують танок; піти, побігти, підстрибуючи. || Якийсь час дрижати, коливатися, підстрибувати (про предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потанцювати — ПОТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. що і без прям. дод. Танцювати якийсь час. Ой маю, маю і ноженята, Та ні з ким, матінко, потанцювати, Та ні з ким, серденько, потанцювати! (Т. Шевченко); – Так мені хотілось потанцювати та з дівчатами пожартувати (І. Словник української мови у 20 томах
  4. потанцювати — Потанцюва́ти, -цю́ю, -цю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. потанцювати — ПОТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. перех. і неперех. Танцювати якийсь час. Ой маю, маю і ноженята, Та ні з ким, матінко, потанцювати, Та ні з ким, серденько, потанцювати! (Шевч., II, 1953, 297); — Так мені хотілось потанцювати та з дівчатами пожартувати (Н. Словник української мови в 11 томах
  6. потанцювати — Потанцювати, -цю́ю, -єш гл. Потанцовать. Потанцюй, кобзарю, я заграю. Шевч. 186. Словник української мови Грінченка