1. Фразеологічний словник української мови

поцілувати

поцілува́ти замо́к, жарт. Побачити замкнені двері; нікого не застати десь. У 120-му кабінеті, де юрмилося багато людей, порадили звернутись до 32-го .. Пошкандибав до 32-го, але й там поцілував замок (З журналу). поцілува́ти у лома́ку. — Приходимо до Христі — аж у неї і хата закручена. Поцілувала Химка у ломаку, та й назад вернулася (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поцілувати — поцілува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поцілувати — -ую, -уєш, перех. і без додатка. Док. до цілувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поцілувати — ПОЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого, що і без прям. дод. Док. до цілува́ти. Хустину вишивала, Вишиваючи, співала: “Хустиночко мережена, Вишиваная, Вигаптую, подарую, А він мене поцілує” (Т. Шевченко); Катря вбігла. Словник української мови у 20 томах
  4. поцілувати — поцілува́ти : ◊ поцілува́ти кля́мку → клямка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. поцілувати — ЦІЛУВА́ТИ, ЦЬО́МАТИ розм., ЦЬО́МКАТИ розм., ЦМО́КАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм., ЧОЛО́МКАТИ розм., ЛИЗА́ТИ зневажл.; ОБЦІЛО́ВУВАТИ, ВИЦІЛО́ВУВАТИ розм. (покривати поцілунками). — Док. Словник синонімів української мови
  6. поцілувати — Поцілува́ти, -лу́ю, -лу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поцілувати — ПОЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. і без додатка. Док. до цілува́ти. Хустину вишивала, Вишиваючи, співала: «Хустиночко мережена, Вишиваная, Вигаптую, подарую, А він мене поцілує» (Шевч., І, 1963, 252); Катря вбігла. Словник української мови в 11 томах
  8. поцілувати — Поцілувати, -лую, -єш гл. Поцѣловать. Дівчино моя, переяслівко, поцілуй же мене, моя ластівко. н. п. Словник української мови Грінченка