пошептати
як (мов, ні́би і т. ін.) сім баб пошепта́ло. Набагато кращий. — Під час маневрів ставав (полковник) такий добрий, немов сім баб .. пошептало (Переклад С. Масляка).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пошептати — пошепта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пошептати — -шепчу, -шепчеш, док., перех., без додатка і з спол. як, щоб і т. ін. 1》 Сказати щось пошепки. 2》 над ким – чим, біля кого – чого, від чого і без додатка. Поворожити, почаклувати, промовляючи пошепки певні заклинання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пошептати — ПОШЕПТА́ТИ, шепчу́, ше́пчеш, док., що і без прям. дод. 1. Сказати щось пошепки. – Мамо! питки, – тихо пошептав Івась (Панас Мирний); Стихне [соловейко], ніби пошепче своїй самочці, як її любить, а вона йому, мабуть, скаже, що й вона його любить (Г. Словник української мови у 20 томах
- пошептати — ЧАКЛУВА́ТИ (робити магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу), ЧАРУВА́ТИ, ЗАЧАРО́ВУВАТИ, ЗАКЛИНА́ТИ, ХИМОРО́ДИТИ заст.; НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАШІ́ПТУВАТИ заст., ШЕПТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- пошептати — ПОШЕПТА́ТИ, шепчу́, ше́пчеш, док., перех., без додатка і з спол. як, щоб і т. ін. 1. Сказати щось пошепки. — Мамо! питки, — тихо пошептав Івась (Мирний, І, 1954, 302); Стихне [соловейко], ніби пошепче своїй самочці, як її любить, а вона йому, мабуть... Словник української мови в 11 томах
- пошептати — Пошепта́ти, -пчу, -чеш гл. Пошептать. Стор. МПр. 42. Словник української мови Грінченка